Рухливі ігри під час проведення занять в групі продовженого дня
«Швидко по місцях!» Усі гравці шикуються в одну чи дві колони і витягують руки вперед, злегка торкаючись ними плечей попередніх гравців. За сигналом ведучого: «Розбіглися!» — усі діти розбігаються в різні боки. За другим сигналом: «Швидко по місцях!» — усі мають вишикуватись у початкове положення. Хто з гравців найшвидше стане на своє місце і правильно витягне руки, стає переможцем. Якщо гравців дві колони, то виграє група, що вишикувалася першою. Шикування на початку гри можуть бути найрізноманітніші, залежно від рівня підготовленості дітей, їх можна вишикувати у дві шеренги і запропонувати схрестити руки із сусідами. Можна вишикувати в колону по двоє чи запропонувати сісти або стати на коліна; можна вишикувати у два кола, руки покласти на плечі сусідів тощо. «Космічні перегони» Гравці утворюють команди. Кожній команді потрібен великий м'яч. Мета гри — простежити, яка команда перша освоїть космос. Перший гравець з кожної команди пробігає через кімнату з м'ячем і котить його назад до наступного гравця. Та команда, яка перша перетне кімнату, виграє і стає володаркою космосу. «Одвічний рух» Усі учасники гри сідають у коло. Один гравець починає показувати фізичні рухи (махати рукою, тупотіти ногою тощо). Гравець, що праворуч нього, має повторити його рух і додати щось своє. Третій повторює рухи обох і додає своє тощо. Той, хто не може згадати хоча б одну дію чи робить рух у неправильному порядку, виходить з гри. «Скакалки»  «Унікали й оригінали» Розділіть групу на дві чи більше команд. Кожна стає в колону за каштаном. Через чотири-п'ять метрів зробіть фініш. За сигналом перша дитина з кожної команди біжить до фінішу і назад, передаючи естафету наступному гравцеві. Команди змагаються в оригінальності. Наступний гравець має досягти фінішу іншим способом: стрибками, підскоками тощо, але не повторюючи рухів. «Феєрверк»Гравці вибирають по одному спритному гравцеві з команди. Ті мають утримати одночасно в повітрі спочатку два, а потім три, чотири, п'ять порожніх, різнобарвних, одноразових целофанових пакетів, підкидаючи їх двома руками. «Алфавіт» При кожному стрибку гравець має назвати одну з букв алфавіту (спосіб стрибання має бути складним, щоб важко було безпомилково стрибнути тридцять три рази, називаючи всі букви алфавіту). Зробивши помилку, гравець має відразу назвати рослину на цю букву чи тварину, чи місто, про що домовляються перед грою. Якщо це вдалося зробити відразу, гравець може починати стрибати спочатку, якщо ні — черга наступного гравця. Завдання учасника гри — пройти всі букви алфавіту. «Золоті ворота» Двоє ведучих, узявшись за руки зверху, утворюють ворота і співають пісню: Золоті воротаПропускають не завжди. На перший раз прощається, На другий раз забороняється, А на третій раз — не пропустимо вас!Усі інші учасники, поки лунає пісня, пробігають крізь «ворота». На останні слова ворота зачиняються, хто «упіймався», виходить з гри. «Ми веселії хлоп'ята»  Гравці стають у шеренгу перед стіною і розраховуються за порядком номерів. Гравець кидає м'яч об стіну, називаючи голосно номер когось із гравців. Останній ловить м'яч і теж кидає його об стіну, називаючи будь-який номер. Так повторюється щоразу. Якщо м'яч упаде на землю, усі розбігаються, а названий гравець, що не піймав м'яча, бере його і кричить: «Стій!» Усі зупиняються, і гравець намагається потрапити у кого-небудь м'ячем. Якщо потрапить, то гравець піднімає м'яч і кричить: «Стій!», після чого кидає в наступного гравця. І так чинить кожен гравець, якого торкнувся м'яч. Якщо гравець, що кинув м'яч, промахнувся, йому зараховується один штрафний бал, і гра починається знову. Кидок м'яча об стіну робить той гравець, який не потрапив м'ячем в іншого учасника гри. Виграють ті, хто не має штрафних балів. Хто з гравців має найбільше штрафних балів, програє. Не можна заважати гравцям ловити м'яч від стіни. Називати номер гравця треба одночасно з кидками м'яча об стіну. За командою: «Стій!» ніхто не має зрушити з місця, а має право тільки ухилятися. Кидати м'яч можна лише з того місця, де м'яч був піднятий. Вибираючи місця для гри, слід простежити, щоб поблизу не було вікон, засклених дверей. «Кулька» Ведучий підкидає повітряна куля. Поки він летить, можна ворушитися, торкнувся підлоги - всі повинні застигнути і не посміхатися. Хто не виконав - вибуває з гри. «Поміняйтеся місцями» Гравці сидять на стільцях у колі. Ведучий пропонує помінятися місцями тим, у кого, наприклад, блакитні очі (шнурки на черевиках, імена починаються чи закінчуються на букву «А»). Під час пересаджувань гравців ведучий має хутенько сісти на звільнене місце. Той, хто залишиться без місця, стає ведучим. «Зміна місць»  Команди вишикувані в колони по одному за лінією старту, перед якою на відстані два-три метри встановлені високі стійки з планкою на висоті два-три метри. У руках першого гравця великий надувний м'яч. За сигналом ведучого він кидає м'яч угору — уперед через планку, пробігає під нею і ловить м'яч, не даючи йому впасти на підлогу. Потім біжить із м'ячем назад і передає його наступному учасникові. Наступний гравець повторює те саме завдання тощо. «Спробуй утекти» Усі учасники об'єднуються в одну команду і шикуються в шеренгу. Посередині майданчика окреслюється зона завширшки два метри. У цій зоні стоїть ведучий, який має ловити гравців, що перебігають через зону на інший бік ігрового майданчика. Усі піймані ведучим гравці мають йому допомагати ловити, не залишаючи при цьому зони. Гра триває доти, доки залишиться один не пійманий гравець. Він і буде переможцем. «Кумоньки» Для цієї гри потрібно намалювати чотирикутник. Четверо учасників стають на відведені куточки. Ведучий підходить до одного з гравців і говорить: «Кумонько, дай ключі!» Гравець у кутку відповідає: «Іди геть, там постукай». У цей час інші гравці перебігають з кутка в куток. Якщо ведучий устигне стати у кутку, на його місце стає гравець, що залишився без кутка. «Заплутаний клубок» Розділіть гравців на кілька груп і поставте кожну групу в коло. Дайте лідеру кожної групи по клубку. Лідер має обмотатися нитками, потім передати клубок іншому гравцеві, що робить те саме, і так по колу. Коли клубок досягає кінця кола, напрямок змінюється -останній гравець починає розмотувати себе і назад до лідера. Переможе та команда, що зробить це першою. «Пташечки в гніздечках»  Шість гравців-«намистинок» вишиковуються в шеренгу і, тримаючи між собою у витягнутих руках обручі, утворюють ланцюжок: гравець, обруч, гравець, обруч, гравець та ін. Це — «намисто». Усі інші гравці розбиваються на пари і вишиковуються поруч із першим гравцем ланцюжка. За командою ведучого пара біжить уздовж шеренги (один гравець позаду шеренги, другий попереду), перекидаючи одне одному м'яч крізь обручі — «нанизуючи намистинки». Після закінчення гри ведучий визначає найспритнішу пару. «Квітучі дерева» На майданчику встановіть дві великі гілки на відстані близько 3 м одна від одної (або відшукайте два молодих деревця, що стоять неподалік одне від одного). Ведучий роздає гравцям паперові квіти. До кожної квітки пришита коротка петля з нитки, щоб можна було почепити квітку на гілку. Діти діляться на дві команди і стають навпроти кущів на відстані 4—5 м. За сигналом ведучого ті з гравців, що стоять першими (в обох командах), біжать до своїх гілок, вішають квітку, повертаються і стають в кінці своєї шеренги. Виграє команда, яка уквітчає свою гілку раніше, але за умови, що жодна з квіток не впаде на землю. «Саджаємо картоплю» Намалюйте на асфальті десять кіл у два ряди (по п'ять у кожному). Це — два «городи». Гравці поділяються на дві команди і вишиковуються на відстані близько 3 м від «городів». Перші гравці беруть відерця із картоплинами (по п'ять у кожному). За сигналом ведучого перші гравці біжать до своїх «городів» і «саджають» картоплинки — кладуть по одній у кожне коло. Потім повертаються до своєї команди і передають відерця другим гравцям. Ті біжать до «городів» і збирають картоплини. Таким чином гравці то «саджають» картоплю, то «збирають врожай». Перемагає команда, п'ятий гравець якої першим «посадить» картоплю. «Квіти та вітерці» Накресліть на асфальті дві лінії на відстані 5—6 м одна від одної. Гравці обирають поміж себе двох «вітерців». Усі інші — «квіти». Вони мають обрати собі імена — назви квітів. «Вітерці» стають посередині ігрового поля, «квіти» вишиковуються в шеренгу біля однієї з ліній. «Квіти» звертаються до «вітерців»: «Добридень, вітерці!». Ті відповідають: «Добридень, квіточки!». «Вітерці, вітерці, відгадайте наші імена!»,— просять «квіти». «Вітерці» називають різні квіти. Як тільки вони вгадують квітку, то гравець, який обрав для себе її назву, біжить через ігрове поле до протилежної лінії. «Вітерці» намагаються впіймати його. Якщо їм це вдасться, цей гравець залишає гру. Перемагає найспритніша «квітка». «Зима та весна» Накресліть на асфальті три паралельні лінії на відстані 5—6 м одна від одної. Гравці поділяються на дві команди — «Зима» та «Весна» — і вишиковуються на середній лінії обличчям одна до одної. Ведучий вигукує назву однієї з команд, і тієї ж миті її гравці кидаються навздогін супротивників. Той, кого упіймають, переходить у цю команду. Таким чином, то команда «Зими» ловить команду «Весна», то навпаки. Урешті-решт перемагає команда, яка зібрала більше гравців. «Мисливець та зайці» Накресліть на асфальті кола діаметром близько 50 см. Їх має бути на два менше, ніж гравців. Наперед виходять двоє гравців. Один із них стає «мисливцем», а другий — «зайцем». Усі інші гравці заходять у коло. За сигналом ведучого «мисливець» починає ловити «зайця». Той біжить, петляючи між кіл. Відчуваючи, що «мисливець» ось-ось наздожене, «заєць» може вскочити у будь-яке коло. Тоді гравець, що стояв у ньому, стає «зайцем», вибігає з кола і тікає від «мисливця». Якщо «мисливець» упіймав «зайця», то вони міняються ролями, і гра продовжується. « Клубок» Кількість гравців: 5 і більше осіб. Гравці стають у коло і беруться за руки. Потім вони повинні, не відпускаючи руки, заплутатися в клубок. Ведучий ж повинен розплутати клубок, в який зав'язалися гравці. « Море хвилюється» Приймати участь може будь-яку кількість гравців. Ведучий відвертається від решти учасників і каже: «Море хвилюється раз, море хвилюється два, море хвилюється три, морська фігура на місці замри!». У цей момент гравці повинні завмерти в тій позі, в якій опинилися. Хто перший з них поворухнеться, той стає на місце ведучого або віддає фант. « Зайці та морквина» На землі прокреслюють коло діаметром 8 - 10 метрів . У коло кладуть 10 морквин або будь-яких інших предметів. Коло - це "город". Вибирається городнє "Опудало", яке буде ловити зайців. За сигналом ведучого зайці можуть вбігати в коло і красти моркву, а Опудало ловити зайців. Спійманий заєць вибуває з гри. Але Пугалом дозволяється ловити зайців тільки тоді, коли вони заберуться в город, за межами кола їх ловити не можна. « Дізнайся мене» У грі бере участь багато дітей. Ведучому зав'язують очі, він стає в центр кола. За сигналом (бавовни) провідного грають починають рухатися по колу. Повторний бавовна зупиняє рух. Тепер ведучий повинен вказати на кого-то з граючих і спробувати його впізнати. Він має право доторкнутися до гравця і, якщо не може вгадати, попросити його що-небудь вимовити (зобразити тварина - промуркотів, пропищати, прогавкати, прокукурікати і т.д.). Якщо ведучий не дізнається дитини, він водить вдруге. « Мишоловка» Двоє стають один проти одного з'єднують руки і піднімають їх вище. Обидва хором говорять: "Як нам миші набридли, все погризли, все поїли. Мишоловку ми поставимо і мишей тоді спіймаємо!" Завдання граючих поки провідні говорять віршик, пробігти під їх зчепленими руками. Але на останніх словах провідні різко опускають руки і когось з гравців обов'язково ловлять. Той хто потрапив у мишоловку приєднується до ловцям. Мишоловка виростає. Гра продовжується до тих пір поки не залишиться одна миша - переможниця. «Кіт і миші» Коту (водящому) зав'язують очі і кілька разів обертають навколо власної осі, щоб він втратив орієнтування. Решта учасників гри - миші, перебуваючи на безпечній відстані від кота, починають його піддражнювати: - Кіт, кіт, на чому спиш? - На мосту. - Чого п'єш? - Квас. - Лови мишок - нас! І всі розбігаються. Завдання кота - спіймати хоча б одну мишку. Коли мишка попалась, кота звільняють від пов'язки, і він стає мишкою, а спіймана мишка - котом. І все починається спочатку. « Третій зайвий» У центр ставляться стільці, на 1 менше, ніж число учасників. Діти під музику ходять або бігають навколо стільців. Раптово музика припиняється, треба встигнути зайняти стілець. Кому не вистачило - виходить з гри. 1 стілець прибираємо і все триває. Якщо дітей дуже багато, на початку гри можна на підлогу покласти листи газети, але коли залишається 3-4 людини, все ж краще поставити стільці. «Злови горобчика» Діти стають в коло, вибирають "горобця" та "кішку". "Горобець" в колі, "кішка" - за колом. Вона намагається вбігти в коло, зловити "горобця". Діти не пускають. « Скоріше в коло!» У середині майданчика креслять коло діаметром 1-2метра (залежно від кількості граючих). Вибирають ведучого, який стає в коло. Решта гравців розташовуються за колом. Вони стають на рівній відстані один від одного і креслять навколо себе невеликі гуртки діаметром в 0,5 метра. Перед початком гри всі учасники входять у велике коло. Один з них підкидає м'яч вгору (і трохи в бік), а інші, крім ведучого, розбігаються по своїх гурткам Ведучий, як тільки м'яч торкнувся землі, намагається ударом руки закотити м'яч у центральне коло. Однак стоять в колах заважають йому зробити це, також відганяючи м'яч руками. При цьому вони мають право вибігати зі своїх кіл і відбігати від них. Але разом з тим гравці пильно стежать за тим, щоб ведучий не зайняв їх місце в гуртку В іншому випадку гравець, який залишився без кола, стає новим ведучим Якщо ведучому вдалося закотити м'яч у коло або прокатати його через коло, гра починається знову. При цьому вчитель призначає нового ведучого. Можна ускладнити гру і домовитися про те, що ведучий може займати не тільки вільний коло (коли з нього вибіг гравець), а й прокатувати через це коло м'яч. Якщо це йому вдасться зробити, то гравець, який займав раніше це коло, змінює ведучого. Учасникам гри треба пояснити, що котити м'яч по землі слід, підтримуючи його руками. Не можна бити по м'ячу так, щоб він підстрибува, а також доторкатися до м'яча ногою. Порушив ці правила стає ведучим. «Спробуй відніми!» Учасники розташовуються по колу. Вони розмикаються на відстань витягнутих рук. Вибирають ведучого, який виходить у середину кола. Завдання, що стоять по колу починають перекидати між собою волейбольний (або баскетбольний) м'яч. Ведучий бігає в середині кола Він намагається перехопити м'яч або хоча б доторкнутися до м'яча рукою, коли м'яч перебуває в повітрі або в руках у гравців . Якщо ведучому вдалося це зробити, на його місце йде той гравець, який останнім кинув м'яч, а ведучий стає в коло. Перед грою можна домовитися, що м'яч можна кидати один одному не тільки по повітрю, але і перекочувати по землі Гравці можуть залишати своє місце в колі, якщо м'яч викотився з кола Взявши м'яч і повернувшись на місце, вони продовжують гру. Ведучий також має право вибігати за коло і салити там м'яч. Щоб ускладнити гру, можна вибрати двох водящих. Можна також домовитися перекидати м'яч по повітрю не вище витягнутих вгору рук і не нижче колін. За дотриманням цих правил стежить вчитель, який за їх порушення вводить в гру нових водящих (з числа порушників правил), а колишніх ставить у коло. « Кішки-мишки» Стільці ставляться по колу, сидіннями усередину. Половина дітей сідає на стільці - це мишки, інші встають ззаду - це кішки. Одній кішці мишки має не вистачити, тобто вона стоїть за порожнім стільцем. Ця кішка підморгує якій-небудь мишці. Завдання мишки: перебігти на порожній стілець до підморгнувшого. Завдання кішки, що стоїть позаду: руками затримати її. Якщо не втримала - сама підморгує наступної мишці. Через деякий час мишки і кішки міняються ролями. «Класики» На підходящої асфальтової майданчику крейдою розкреслювали квадрат / прямокутник. Цей квадрат розбивається на "класи" (тобто квадрати), які нумеруються від 1 до 10 (можна і більше) . Завдання граючих проплигати на одній нозі (або двох, залежно від порядку) по "класів" починаючи з 1 до кінця ні разу не збившись. «Танець з предметом» Всі гравці танцюють і одночасно передають один одному невеликий предмет (іграшку, апельсин). Ведучий час від часу вимикає музику. Той, у кого в цей момент опинився в руках предмет, вибуває. Виграє останній залишився на танцювальному майданчику гравець. «Хто швидше?» Клас ділиться на дві команди; дівчаток та хлопчиків, які шикуються по росту в одну шеренгу. За сигналом вчителя "Розійдись!" діти рухаються в різні сторони по майдану. За командою "В шеренгу шикуйсь!" діти повинні стати в одну шеренгу по росту, як перед початком уроку. А вчитель відмічає, хто швидше пошикувався - дівчатка чи хлопчики. «Мисливець і лисиці» Один з гравців—"мисливець", а всі інші —"лисиці". Мисливець стає на середину майданчика і 3 рази підкидує м'яч угору. В цей час лисиці розбігаються подалі від мисливця, але не перебігають меж майданчика. Спіймавши м'яч після 3-го кидка, мисливець, не сходячи з місця, намагається попасти м'ячем в одну з лисиць. Якщо він промахнеться, то піднімає м'яч і знову кидає його в будь-кого з гравців. Гравець, в якого мисливець попав м'ячем, стає його помічником. Помічник піднімає м'яч, кидає його мисливцю. Якщо мисливець кине м'яч помічникові, той сам кидає м'яч в лисиць. Гра закінчується, коли залишається незачепленою одна лисиця. «Група, стрункої» Діти шикуються в одну шеренгу. Учитель, стоячи обличчям до гравців, подає команди. Діти повинні їх виконувати лише в тому випадку, якщо перед командою буде вимовлено слово "група". Якщо його не буде, то реагувати на команду не треба. Той, хто допустив помилку, робить крок уперед і продовжує гру. Перемагають діти, які були найбільш уважні і дякуючи цьому залишилися на своєму місці. «Запам'ятай своє місце» Учитель шикує гравців у певному порядку. Діти повинні запам'ятати свої місця. Потім вони розходяться. За сигналом вчителя кожен гравець повинен зайняти своє місце «Вудочка» Діти стоять по колу, учитель — в центрі кола. Він держить в руках шнур (на кінці якого прив'язаний мішечок з піском) або скакалку. Учитель круте мотузку по колу над самою землею, а діти підстрибують уверх, щоб мішечок не зачепив їхніх ніг. "Всі на місці?"Перед гравцями розкладають різні предмети: іграшки, побутові предмети, шкільні речі. Ведучий повертається до них спиною. «Біг в обручах» Команди шикуються в колони по одному за загальною лінією старту. У ведучих гравців в руках гімнастичні обручі. Проти кожної команди на відстані 10 м ставиться поворотна стійка. За сигналом викладача, ведучий кожної команди, надіває на себе обруч, біжить до стійки, оббігає її і вертається назад, де за лінією старту до кожного з них приєднується наступний гравець його команди. Він також пролазить в обруч, і вони удвох пробігають той же шлях. Після цього обруч передається наступним гравцям і вони у такому ж порядку (спочатку один, а потім парами), пробігають дистанцію, поки не пройдуть всі останні діти. Перемагає команда, яка перша виконала завдання. «Вода, земля, повітря» Гравці розташовуються в середині майданчика, утворюючи 2-3 групи кіл ("землю"). На одній стороні майданчика (за лінією) позначається "вода", за іншою — "повітря". Вибирають двох ведучих, які стають за межею майданчика, на довгих її сторонах один проти одного. Учитель час від часу називає одне з живих істот, які мешкають у воді, на землі або у повітрі. Почувши вимовлене учителем слово, діти швидко перебігають до потрібного місця, а ведучі їх ловлять. Якщо названа тварина мешкає в середовищі, де в даний момент знаходяться гравці, то всі присідають і чекають наступного моменту. Після кількох перебігів ведучі замінюються тими, хто вибув із гри. Гравці, які були спіймані, або не правильно діяли по сигналу, із гри вибувають, поки не залишаться 1-2 переможці.В цей час один предмет прибирається. Повернувшись обличчям до гравців, ведучий повинен назвати цей предмет і показати те місце, де він лежав. Якщо ведучий вгадав, то він зараховується до групи переможців, якщо ні — до групи переможених. Ведучими повинні побувати всі діти. «Сусід зліва» Гравці утворюють коло. Ведучий підходе до одного з них і робить кілька простих рухів (плескає у долоні, піднімає одну руку, стрибає, присідає і т. д.). Услід за ним ці рухи повторює учень, який стоїть зліва від того, перед яким ведучий зупинився. Якщо гравець не зможе правильно повторити рухи ведучого, то сам замінює ведучого. «Північний і південний вітер» Вибирають двох ведучих. Одному на руку пов'язують синю стрічку (це північний вітер), другому — червону (це південний вітер). Інші діти бігають по майданчику. Північний вітер намагається заморозити якомога більше дітей (доторкнутися до них рукою). "Заморожені" гравці приймають яку-небудь нерухому позу. Південний вітер намагається розморозити дітей, торкаючись їх рукою і говорячи: "Вільний!". Через 2-3 хв. назначають нових ведучих, і гра повторюється. «На трьох ногах» Двом учням, що стоять поруч, зв'язують мотузкою або скакалкою дві суміжні ноги трохи вище стопи. У змаганнях одночасно беруть участь 2 пари гравців. За сигналом вони повинні добігти до лінії фінішу і повернутися назад. Щоб зручніше було пересуватися, гравці кладуть руки один одному на плечі. « Втримай кульку»
Діти діляться на пари. Для кожної пари креслять коло діаметром 1м. Гравці встають в це коло, їм дається повітряна кулька. Вони повинні, не виходячи з кола, дути на кульку так, щоб вона піднімалася і опускалася над ними і над межами їх кола. Не можна «поправляти траєкторію польоту кульки руками. Виграє та пара, яка зможе протриматися довше за всіх.
«Дзеркальний відбиток»
Ведучий стає обличчям до гравців і робить різні рухи. А діти повинні повторювати, як у дзеркалі, всі його рухи. Хто допустив помилку, вибуває з гри. Перемагає той, хто жодного разу не помилився.
« Захисти вежу»
Всі учасники гри стають в коло. В одного гравця в руках є м´яч. У центрі кола розташована «вежа» («вежу» можна зробити з гімнастичних палиць, пов´язаних на верху). На її верхівці лежить м´яч. Захисник знаходиться біля «вежі» і охороняє її від м´яча, який кидають гравці в «вежу». Той, хто потрапляє м´ячем у «вежу» або в м´яч, стає захисником, а колишній захисник приєднується до всіх гравців.
« Пригунці-горобчики»
Попередньо на асфальті крейдою креслять коло. У центрі кола стоїть ведучий - «ворона». За колом стоять всі гравці, які є «горобцями». Вони встрибують в коло і стрибають всередині нього. Потім так само з нього вистрибують. «Ворона» намагається зловити «горобчика», коли той скаче всередині кола. Якщо «горобчика» все-таки зловили, то він стає ведучим і гра починається спочатку.
« Слухай сигнал»
Діти йдуть в колоні по одному. Ведучий подає заздалегідь обумовлені сигнали - звукові (плескаючи долонями). Наприклад: коли ведучий плескає в долоні один раз, то діти біжать, коли плескає два рази - діти сідають, коли три - діти йдуть.
«Вище ноги від землі»
Перед грою діти вибирають територію, за межі якої не можна вибігати. Потім вибирають одного ловця. Він починає ловити гравців, що тікають. При цьому діти намагаються відірвати ноги від землі (стати на лавку або камінь). У такому положенні ловець не має права їх всалити. Ловцеві забороняється підстерігати гравця, а інші не повинні залишатися з піднятими ногами більш ніж 20-30 секунд. Якщо ловець наздожене гравця, то вони міняються ролями.
«Шишки, жолуді, горіхи»
Діти встають трійками і, взявшись за руки, утворюють коло. Кожен з трійки має назву: «шишки», «жолуді», «горіхи». Ведучий знаходиться за межами кола. Ведучий вимовляє слово «горіхи» (або «шишки», «жолуді»), і всі гравці, які мають цю назву, міняються місцями, а ведучий намагається зайняти чиєсь місце. Якщо це йому вдається, то він стає горіхом ( «жолудем», «шишкою»), а той, хто залишився без місця, стає на місце ведучого.
Зимові ігри для дітей
У кожного з нас є улюблена пора року. Багатьом подобається тепле літо, комусь більше до вподоби весна, тому що все навколо розпускається і зацвітає. Хтось віддає перевагу осіні - мало що зрівняється за красою із золотим листопадом. А ось зиму, як правило, люблять тільки діти, тому що можна кататися з гірки на санчатах і отримувати новорічні подарунки. Дорослі з жахом чекають наближення зими, але, як на зло, вона така довга, що, здається, їй не буде кінця … Взимку хочеться сидіти вдома під м’яким пледом і читати улюблену книжку. На міських вулицях брудний, мокрий сніг, пронизуючий вітер і сніг, який намагається потрапити за пазуху …Зима дає можливість пограти в такі ігри, якими зайнятися в інший час року буває проблематично. Дійсно, замініть сніжки камінням, і що одержите? Правильно - травмпункт. Так що поспішайте використовувати унікальні можливості сніжного царства
«Лисиця і гуси»
Для гри знадобляться як мінімум чотири гравця і відкрита місцевість з недоторканим снігом. Витопчіть в снігу велике коло і дві перетинаються в середині кола лінії. У місці перетину ліній відзначте невеликий острівець безпеки. Фігура має виглядати таким чином: ®. Виберіть дитини на роль лисиці, всі інші гравці - гуси. Лиса переслідує гусей і намагається спіймати одного з них. Всі гравці повинні бігати тільки по стежками, а гусей не можна ловити, якщо вони перебувають на острівці безпеки. Як тільки лисиця зловить гусака, він стає новою лискою.
«Снігові цеглини»
Наповніть форму для випічки хліба снігом. (Якщо сніг пухнастий, перш ніж накладати його у форму, трохи збризнути його водою.) Переверніть форму і злегка постукайте по дну, щоб звільнити цеглу. Побудуйте з снігу фортецю. Цеглини, покладені один на одного, утворюють стійку структуру. Під час укладання підсипати сніг в щілини між цеглою.
«Ліпимо з снігу»
У цій грі важливо не обмежуватися ліпленням традиційного сніговика, адже з снігу, як і з пластиліну можна створювати найрізноманітніші і неймовірні скульптурки та картини.
Можна виліпити гусениці, черепаху, їжачка з яблуками на голки і інших усіляких звіряток з використанням куль різного розміру. Для прикраси прихопити з дому старі гудзики, горіхи, горох, морквини, квасоля і бусинки. Також можна використовувати і підручні лісові матеріали, наприклад, жолуді, палички і шматочки деревної кори. З усього цього можна викласти веселі картинки - вони дуже обрадує Вашого малюка!
«Ігри з фарбами»
Зліпити з снігу кульку і запропонуйте малюку його розфарбувати. Звичайно, перед цим потрібно не забути приготувати баночки з різнокольоровими фарбами, розведіть їх водою і поливайте їх зверху. Потім розріжте його лопаточкой і покажіть дитині, як фарба проникає в сніг. Також зверніть увагу на те, що густа фарба фарбує повільніше, ніж добре розведена. Зліпити з снігу свинки і запропонуйте дитині гарненько її забруднити Також можна взяти на озброєння пляшечки з фарбами і розпилювача, наповнити їх різнобарвної водою і намалювати для малюка що-небудь цікаве . Пізніше можна намалювати контур малюнка з недостаючою деталлю і запропонувати її домалювати, а потім повністю розфарбувати картинку.
Народні рухливі ігри
У мовному загальному розвитку дітей велику роль відіграють народні рухливі ігри, завдяки чому діти не лише фізично загартовуються. У кожній грі ми маємо чудові виховні моменти, вона становить своєрідну школу естетики і етики, завдяки грі формується поетичне мислення, мистецькі смаки, віршовані тексти дають змогу розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас, прилучатися до невичерпної скарбниці української мови.
«Дощик»
Обирають ведучого-кашовара. Він з горщиком і дерев’яною ложкою стає в центрі, ходить по колу і "варить кашу, вимішує її ложкою”. Діти, взявшись за руки, ходять навколо нього і примовляють: Іди, іди, дощику, зваримо тобі борщику, у новому горщику.
Тобі каша, а нам – борщ, щоб густіший ішов дощ.
Учні зупиняються, а кашовар із заплющеними очима прямує до дітей і комусь із них вручає горщик, не відкриваючи очей. Кому випаде, той стає кашоваром.
Коли гра набридає, школярі зі словами:
Дощику, дощику, перестань! Ми поїдемо на баштан,
Та візьмемо диньку, усім по шматочку, а тобі – ціленьку!
Всі розбігаються, підстрибуючи на одній нозі.
«Піжмурки»
Той, кому випало шукати, закриває очі долонями і, стоячи обличчям до стіни, повільно промовляє лічилку, поки решта дітей ховається:
Кобре, кобре, ховайся добре,
Хто не заховався, я іду шукать.
-- Раз, два, три, чотири, п’ять, починаю всіх шукать.
Кого спіймаю, шкуру знімаю,
А я шкуру не продам, зроблю з неї барабан.
Коли перших "застучу”, в барабан загуркочу –
Нехай жмуре досхочу.
І піжмурка починає шукати тих, хто заховався. У ході гри кожний школяр прагне не потрапити на очі піжмурці. Побачивши когось із них піжмурка називає його по імені і вистукує в позначеному місці, яке називається дук (там, де він жмурився). А коли той відходить від дука на пошуки, то учасники гри швидко кидаються сюди, щоб застукатися самим із словами "Тра-та-та, за себе”.
«Чабан»
Ведучий – чабан. Діти зображають овець, а кілька з них – вовки. Чабан зі словами:
Ой у лісі, у ліску я овечки пасу
Вигонить овець пастися на лужок. Вівці розбігаються, пасуться. Чабан стереже їх. Зі словами:
День кінчається , овечки додому вертаються.
Через ліс біжать, а там вовки сидять –
Жене овець пастух додому. По дорозі їх перестрівають вовки, ловлять овечок і відводять до свого лігва. Чабан знову жене отару пастися. Перемагають найспритніші, найхитріші і найпрудкіші "вівці”, які після 3 – 5 разів лишаються на волі, не попадають вовку в зуби.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар